Інформаційний куточок до Дня соборності України

22 січня – День соборності України

22 січня 2017 року Україна відзна­чатиме День соборності. До цієї дати в Миронівській центральній районній бібліотеці та сільських філіалах буде проведено ряд масових заходів. Зокрема, виставки-хроніки і години державності, екскурси в історію, експрес-інформації «Історич­не значення соборності», «Моя Україна—соборна кра­їна», «Україна соборна», «По­двійне свято єдності і духу», «Соборна Україна— велика єдина родина», «Східна і Західна родина – нероздільна Україна». Крім того, в Козинському філіалі прове­дено інформаційну годину «Вітчизна, як мати, у світі одна», у Піївському — годи­ну спілкування «Злука. Со­борність. Воля», у Потіцькому — бесіду «Об’єдналися землі і люди, щоб не пропас­ти поодинці». В усіх бібліоте­ках підготовлено викладки літератури «Однині є єдина й незалежна».

День соборності – це справді наше велике й омріяне свято. Бо пригадаймо: віками Україна була поділена між сусід­німи державами, але ж і віками наш народ зберігав пам’ять про своє спільне коріння.

І ось 22 січня 1919 року сталася подія, про яку мріяли покоління українських патріотів: на Національ­ному конгресі в Києві на Софійській площі було проголошено Акт собор­ності об’єднання Української Народної Республіки із Західно-Українською Народною Республікою.

Цій події передувало підписання 22 січня 1918 р. Четвертого універсалу Центральної Ради, яким Україн­ську Народну Республіку прого­лошено суверенною і незалежною державою. В листопаді 1918 року проголошено Західноукраїнську Народну Республіку.

У цей день також прийнято згадувати іншу подію — прийня­ття ІУ Універсалу УЦР 22 січня 1918 року, яким проголошувалася повна незалежність Української Народної Республіки.

В Універсалі, проголоше­ному під час святкового акта злуки 22 січня 1919 року, зо­крема, зазначено: «…Віднині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України — ЗУНР (Галичина, Буковина і Ужгородська Русь) і Наддніп­рянська Велика Україна. Від­нині є єдина незалежна УНР Віднині український народ, увільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу з’єднати всі спроби своїх си­нів для утворення нерозді­льної, незалежної Української держави на добро й щастя робочого люду».

Нарешті Україна стала єдина! Уряд УНР виділив 500 млн. грн. на допомогу Галичині, надав військову та продово­льчу допомогу. А через кіль­ка днів після проголошення Акту злуки Директорія була зму­шена покинути Київ під уда­рами Червоної армії. На пле­чі ЗУНР ліг весь тягар війни з Польщею. Наприкінці 1919 року акт злуки було денонсо­вано. Фактично він перестав бути чинним.

І ось нині, коли постала незалежна Українська дер­жава, саме цей день — 22 січня  увійшов до нашого календаря, як День соборності України.

Культурні та ментальні відмінності між українцями Сходу і Заходу існували завжди. Вони отримали назву «синдром Збру­ча». Однак завжди наші співвітчиз­ники прагли єдності. Акт возз’єд­нання показав безсилля будь-яких спроб роз’єднати український на­род, протиставити українців один одному. На полях ще Першої сві­тової війни браталися українські січові стрільці, що воювали у скла­ді війська Австро-Угорщини, та українці — воїни армії Російської імперії.

Об’єднавча акція 1919 року за­лишила глибинний слід в історичній пам’яті українського народу. 21 січня 1990 року, єднаючи Схід і За­хід України, жителі багатьох насе­лених пунктів по дорозі між Киє­вом і Львовом утворили живий лан­цюг. Цією подією вони відзначи­ли історичну дату возз’єднання.

Офіційно в Україні День Собо­рності відзначається з 1999 року. Свято встановлено, враховуючи велике політичне та історичне значення об’єднання Української Народної Республіки та Західно­української Народної Республіки для утворення єдиної (соборної) української держави. Так зазна­чено в Указі Президента України «Про День Соборності України» від 21 січня 1999 року.

А 30 грудня Указом Президента встановлено «День Соборності та свободи України».

Відзначення Дня Соборності та Свободи України, вшанування творців Акта Злуки — це не тільки зовнішня суспільна потреба, а й наш моральний обов’язок зберегти світлу пам’ять незліченних жертв, принесених українським народом на олтар незалежності, соборності, державності.

Але заду­маймось, чи запанувала соборність у душах людей? На жаль, наше суспільство розколоте на частини і ча­сточки. Гілки влади і діячі, які прагнуть будь-що втри­матися на тих “гілках”, хай і дорогою для України ціною, не можуть дійти згоди; десятки офіційно за­реєстрованих партій, котрі завзято викривають одна одну; православні конфесії, що їх не можуть примири­ти між собою ні Господь Бог, ні політики,.. Хтось може сказати, що це демократія. Але хтось згадає історію і дійде висновку, що розколи і розбрат — це шлях до ганьби і поразки. Сила й перемога — тільки в єдності, у соборності наших душ.

Тож зі святом вас, друзі, і єднаймося!

Матеріал підготовлений за сприяння архівного сектору Миронівської райдержадміністрації